Приказку про те, що всі проблеми та комплекси родом з дитинства напевно хоча б раз у житті чув кожен із нас. Однак багато батьків, знаючи цю просту істину, все ж таки регулярно своїми руками вирощують комплекси і страхи у своїх дітях, застосовуючи методи “виховання”, що руйнують дитячу психіку, і вплутуючи дитину в проблеми власних взаємин з чоловіком.

Сварки та скандали в сім’ї, використання дитини для маніпулювання своєю другою половинкою, а також “холодна війна” між дорослими членами осередку суспільства – все це травмує психіку, а часом і здоров’я дитини та спотворює її уявлення про те, які взаємини є нормою в сім’ї.

Діти як жертви батьківських проблем

На жаль, багато дорослих забувають, як самі були дітьми, і вважають, що малюки нічого не розуміють і самостійно не можуть зробити жодних висновків з того, що бачать довкола. Батьки вважають, що дитина не звертає увагу на їхні сварки, не помічає, що мама з татом тижнями не розмовляють або що мама постійно сумна та плаче, а тата часто не буває вдома. Деякі жінки навіть впевнені, що продовжуючи жити зі зрадливим чоловіком, чоловіком-алкоголіком або чоловіком-тираном, діють на благо дитини, адже “дітям потрібен батько”.

Діти тонко відчувають навіть найменші зміни у настрої батьків Насправді діти дуже тонко відчувають психологічну атмосферу в сім’ї та помічають найменші зміни настрою батьків, а особливо матері. Справа в тому, що життя маленьких дітей, на відміну від життя дорослих, нерозривно пов’язане з батьківською сім’єю, і батьки для малюка – головні люди, яких він дуже любить і при цьому залежить від них. Дитина дошкільного або молодшого шкільного віку, на відміну від його батьків, не може піти на кілька днів до друзів або подруг, “зануритися” в роботу або хобі або відволіктися від несприятливої атмосфери в сім’ї будь-якими звичними для дорослих способами.

Дуже рідко буває так, що батьки прямо чи опосередковано не втягують у свої проблеми дитину. У неблагополучних та нещасливих сім’ях діти часто виступають не просто свідками, а жертвами батьківських проблем, оскільки змучені та незадоволені батьки часто виливають свої негативні емоції на дитину. Також не рідкість, коли один або обидва батьки намагаються маніпулювати один одним, використовуючи дітей або скаржаться дітям один на одного.

Несприятлива, напружена атмосфера в сім’ї не може не позначатися на емоційному стані та психіці дитини, і згодом у дітей, які ростуть у нещасливих сім’ях і стають свідками сварок, а іноді й бійки між батьками, можуть з’явитися такі психологічні проблеми та хвороби:

Замкненість – якщо батьки постійно перебувають у поганому настрої і часто розмовляють з дітьми в різкому тоні, дозволяють собі висловлювання в дусі “ти весь у батька/мати – тільки нерви мені треплеш”, “Мені і так погано, а тут ще й ти лізеш” та ін., то дитина замикається в собі. Така реакція природна, оскільки малюк у такий спосіб захищається від ворожості зовнішнього світу. До речі, у неблагополучних сім’ях замкнутість проявляється не лише дітей дитсадківського та молодшого віку, а й підлітків.
Агресивність – дитина, бачачи постійні скандали батьків, копіює їхню манеру поведінки. “Якщо мама кричить і обзиває тата, а тато б’є маму, значить, така поведінка для людей цілком прийнятна” – робить висновки малюк, і тоді батькам не слід дивуватися, якщо на дитину надходитимуть регулярні скарги з дитячого садка/школи або їхнє чадо на будь-яке прохання відповість нецензурною лайкою. Якщо такій дитині вчасно не допоможе психотерапевт, то й у дорослому віці вона поводитиметься надмірно агресивно до оточуючих.
Сльози дитини – закономірний результат сварок батьків Надмірна плаксивість та заляканість – сварки та агресія батьків лякають дитину, і згодом можуть сформувати у неї психологію жертви. Малюку здаватиметься, що всі люди, як і батько і мати, постійно дратуються, злиться і підвищують голос, а оскільки дитина не може нікуди втекти з батьківського будинку з його напруженою психологічною атмосферою, то згодом вона змириться з ситуацією і своєю безмовною роллю. жертви. З таких дітей виростають “ідеальні жертви”, які найчастіше знаходять собі подружжя-тиранів або роботу, де начальник – самодур і тиран.
Комплекс провини – дитина бачить погані стосунки батьків і вважає себе винною в тому, що тато і мама постійно лаються та сумують. Постійне почуття провини руйнує психіку дитини зсередини, переростаючи в невпевненість і нелюбов до себе та комплекс неповноцінності. Деструктивні та суїцидальні нахили, святенництво, лицемірство, постійне вдавання, невміння на рівних спілкуватися з людьми та будувати стосунки з протилежною статтю, потрапляння в погані компанії – це поширені наслідки наявності комплексу провини у дитини.